Альбрехт Дюрер

Альбрехт Дюрер (21 травня 1471 – 6 квітня 1528) — німецький художник доби Відродження, народився в Нюрнберзі. Його батько, Альбрехт Дюрер старший, був вихідцем з Угорщини й після навчання в Баварії одружився з дочкою одного з бюргерів. В сім’ї було 15 дітей, але залишились троє. На формування майбутнього художника дуже вплинув його батько, який володів майстернею по роботі зі сріблом. Помітивши потяг сина до навчання, він віддав його до школи, де Альбрехт швидко й легко навчився читати й писати; після школи Дюрер-молодший вчився батьківського ремесла в цеху. Коли батько помітив потяг хлопця до малювання, він підтримав сина й пішов з ним до відомого в Нюрнберзі художника і скульптора Міхаеля Вольгемута. Наука виявилася, хоч і складною, проте дуже корисною для Дюрера. Через 3 роки Дюрер поїхав у свою першу навчальну подорож містами Верхнього Рейну, від 1490 до 1494 р. Ця подорож була обов'язковою, щоб отримати звання майстра. Подорожуючи, в 1492 р. Дюрер приїхав до Базеля, де створив 250 ілюстрацій до книжок, надрукованих у цьому місті. Під час подорожі Альбрехт довідався, що батько без відома сина засватав йому наречену зі знатного роду банкірів та фінансових представників родини Медічі в Німеччині з посагом у 200 флоринів. На честь цієї події у 1493 р. Дюрер написав «Автопортрет» (Лувр, Париж), щоб майбутні родичі змогли побачити його до весілля. Після одруження з Агнесою Фрай Дюрер більше не думав про заробіток і зміг повністю присвятити себе мистецтву. Невдовзі після весілля Дюрер вирушив у чергову навчальну подорож, тепер уже до Італії. Там він познайомився з новою епохою — Ренесансом. Вивчав роботи майстрів епохи Відродження. Завдяки сприянню Вольгемута, Дюрер вивчав гравірування сухою голкою і дизайн ритин (гравюр) – тоді ще новий вид мистецької техніки. Повернувшись з Італії у 1495 році, Дюрер відкрив у Нюрнберзі власну майстерню – це було обов'язковою вимогою для цього було одруження. Найкращими за перші роки роботи майстерні художника були дереворити (гравюри на дереві), здебільшого на релігійні мотиви. Видання «Apocalipsis cum figuris» одночасно латиною та німецькою мовою в Нюрнберзі в 1498 р. принесла Дюреру славу та багатство, а також деяку свободу від системи меценатства, що, у свою чергу, дозволило йому обирати власні теми. Серія стала популярною, оскільки в той час значна частина Європи очікувала можливого Страшного суду в 1500 р. Він здобуває славу серед митців основних мистецьких центрів Європи. Від венеційського майстра Джакопо де Барбарі Дюрер довідався чимало про нові тенденції: розвиток перспективи, вивчає анатомію та правильні пропорції людського тіла, а також розпочав свої власні дослідження, які тривали все його життя. Його слава поширилася всією Європою, він підтримував дружні стосунки з більшістю видатних майстрів того часу, включно з Рафаелем, Джованні Белліні та, через Лоренцо ді Креді, з Леонардо да Вінчі. В останні роки життя Дюрер працював над кількома великими проектами на теми розп'яття Христа та Святої розмови. Окрім видатних образотворчих робіт, Дюрер залишив низку значних праць з питань теорії живопису: трактати «Керівництво до вимірювання» та «Чотири книги про пропорції», фрагменти незакінченої праці «Книга про живопис». Також збереглась праця «Настанови до укріплення міст, замків і фортець», присвячена темі фортифікацій, та інші начерки. Теоретичні праці Дюрера перегукуються з працями іншого визначного художника доби Відродження, Леонардо да Вінчі, порівняно з якими мають більш прикладний характер. Помер 6 квітня 1528 р. на 56 році життя від малярії, на яку заразився під час подорожей до Італії. Твори художника : «Чотири вершники Апокаліпсису», «Адам і Єва», «Свято вінків із троянд», «Мадонна з чижиком», «Святий Ієронім Стридонський у келії», «Мучеництво десяти тисяч християн», «Мадонна з грушею», «Автопортрет з гостролистом», «Портрет батька Геракла і cтімфалійські птиці», «Самогубство Лукреції», «Дрезденський вівтар», «Зайчик», «Носоріг» та багато інших.